Зареєстрований: Sun Oct 28 2007, 11:07PM Повідомлень:: 53
Цього літа завітав у Одесу і вирішив покататися по ній. Немає кращого способу вивчити місто, аніж покататися по ньому. Знайшов прокат за 100 грн на добу. http://www.prokat-tandem.com.ua/ - сайт веселий, наприклад знижки надаються пенсіонерам та дівчатам схожим на Джулію Робертс. Раджу сайт почитати від початку до кінця. Знайти прокат не важко – у центрі парка Шевченка є вказівник на прокат. З власником потрібно домовлятися наперед, в заставу лишати паспорт. У гаражі тільки Команчі Ніагара з скрипучими цепками і жорсткими передніми підвісами. Ми взяли вранці і повернули наступного дня. Почали маршрут з Стежки Здоров’я.
Далі вирішили двигатися до мису Великий Фонтан. На мапі дорога ніби йде попід морем. Але ділянка дороги від пляжу Аркадія до Чайки – активно забудовується, тому довелося об’їжджати містом. На пляжі Золотий Берег покупалися, підсохли і поїхали далі.
На Великому Фонтані ми завернули в місто і їхали по Фонтанській дорозі аж в центр.
Заїхали до нашої машини і змазали цепки маслом, бо скрипіли жахливо.
Їздити в Одесі просто, конфліктів з водіями ніяких. Поки ходиш пішки не помічаєш, що місто доволі гористе, постійні спуски-підйоми. В центрі вулиці реверсійні і потрібно знати, на якій куди рух йде. Наявність мапи - обов'язкова, бо одесити можуть направить вас не туди, куди вам потрібно. На Ланжеронській ми перекусили і двинулися у бік Ліманчика та Пересипі, де звернули на вулицю Ізвєстковую, а потім на Хаджибейську дорогу. Це мабуть одна з найгірших для велосипедиста дорога – бетонні плити покладені вздовж так, що складається враження ніби їдеш по сходах. Поруч проходить трамвайна лінія, але її не видно за велетенським очеретом.
Доїхали до Куяльніка, але купатися не стали, бо місцеві рибаки не радили цього робити, оскільки з бетонних блоків на дні сторчить арматура. Наша ціль було селище Нерубайскоє, де нібито є вхід у катакомби. За лиманом ми звернули вправо і довго тягнулися вгору, потім вниз, потім вгору. Мій колега втомився і ледь їхав.
Зрештою ми дісталися до катакомб, але вони були зачинені і жодного екскурсовода я не знайшов. Тому поїхали назад, але вже іншою дорогою – до траси Е95. Виявилося, що ми зробили великий гак, бо по трасі ми дісталися до Куяльніка дуже швидко. Товариш вже крутити педалі не хотів, то ми завантажилися у трамвай і поїхали назад в Одесу.
З нас навіть додаткових квитків не брали. Трамвай прямо продирається крізь чотирьохметрові зарослі очерету. В салон через вікна залітають шматки листя, а корпус трамвай шкребуть гілки дерев. Наступного дня мали їхати додому. Тим, хто схоче покататися ще, можу порадити маршрут Одеса – Іллічівськ – Санжийка – Грибовка. По-перше вся територія біля Іллічівська – дуже вражаючий індастріал – велетенські кораблі на рейді, павутиння залізничних доріг, колосальних цистерн і невідомого призначення конструкцій. А пляж від Санжийки до Грибовки – один з кращих в Україні як на мене.